Кабінет Міністрів України
Міністерство економічного розвитку
і торгівлі України
Державна регуляторна служба України
Асоціація підприємств інформаційних технологій України (далі – Асоціація) висловлює вам свою повагу та звертається з наступним.
15.09.2017 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України оприлюднило для публічного обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 992», див. http://bit.ly/2jBHXTV .
Асоціація підтримує ініціативу Міністерства, оскільки ефективний захист прав авторів, а точніше, його відсутність є великою проблемою нашої держави. В чинному законодавстві України передбачено ряд механізмів, за допомогою яких це питання мало б вирішуватись, однак реальне їх втілення ще більше загострює ситуацію.
Одним з дієвих механізмів підтримки авторів є поширена в світі практика стягування збору з імпортованого обладнання та матеріальних носіїв з метою компенсації правовласникам відтворення їх робіт громадянами в домашніх умовах.
В Україні ця процедура запроваджена ще в 2003 році Постановою КМУ № 992, додатком до якої встановлено перелік обладнання та носіїв, за які виробники та імпортери мають сплачувати збір. За 14 років існування цього акту до нього неодноразово вносились зміни з ціллю розширення та деталізації, але практика його застосування свідчить лише про неефективність, невідповідність поставленим цілям та застарілість закріпленого законодавцем підходу.
Наразі імпортери та виробники обладнання та матеріальних носіїв сплачують відрахування правовласникам виключно через дві уповноважені ОКУ. При цьому, зазначені ОКУ не зобов’язані повідомляти чи звітувати про наявність в них належних правовласникам виплат, оскільки останні зобов’язані самостійно звертатись за винагородою. У випадку, якщо правовласники протягом 3-річного терміну не звернуться – ОКУ має право використовувати нерозподілені кошти на власні потреби. І навіть про розподілені кошти ОКУ не зобов’язані звітувати. Такі положення законодавства мають наслідком зловживання ОКУ своїм становищем та непрозорість системи розподілу виплат правовласникам (про це щорічно зазначає Офіс торгового представника США у своєму щорічному спеціальному звіті поряд з такими проблемами як онлайн піратство та використання неліцензійного програмного забезпечення).
Недосконалість закріпленого порядку стягування та розподілу збору негативно впливає і на імпортерів та виробників обладнання та матеріальних носіїв. Наявність об’ємного переліку з 33 об’єктів значно ускладнює ведення бізнесу та ніяким чином не стимулює імпортерів та виробників здійснювати діяльність легально. Зайва деталізація має наслідком перехід значної їх кількості в зону «сірого» імпорту.
Європейська практика свідчить про те, що збір з імпортованого обладнання та матеріальних носіїв має і може бути ефективним. Але для цього необхідно змінити підхід та внести ряд змін в діюче законодавство.
Офіс ефективного регулювання в Україні (BRDO) зробив перший крок в цьому напрямі та розробив проект Постанови КМУ “Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 992”. Основною ідеєю зазначеного проекту є суттєве скорочення переліку обладнання та носіїв, за які виробники та імпортери мають сплачувати збір. Прийняття цього проекту матиме наслідком значне зменшення тиску на цих суб’єктів, поліпшення бізнес-клімату в цій сфері та реальне забезпечення балансу інтересів суспільства, правовласників та бізнесу.
Асоціація підприємств інформаційних технологій України, що об’єднує понад 60 підприємств – учасників каналу виробництва і постачання ІТ товарів, підтримує зазначений проект та сподівається на запровадження в Україні прозорого та ефективного механізму стягування та розподілу збору. Цей проект – одна з сходинок на шляху до становлення дієвої системи захисту інтересів правовласників в нашій державі, подолати яку можливо лише шляхом об’єднання власних зусиль та невпинного руху вперед.
Додаток: Аналіз діючої в Україні системи збору винагороди за вільне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав у порівнянні з подібними системами деяких країн ЄС (на 3 арк.).
Генеральний директор Юрій Пероганич
Аналіз діючої в Україні системи збору винагороди за вільне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав у порівнянні з подібними системами в деяких країнах ЄС
Система збору винагороди за вільне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав базується на принципі так званих «виключень» (статті 21 – 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Суть вказаного принципу полягає у тому, що за загальним правилом будь-яке використання об'єкту авторського та (або) суміжного права здійснюється тільки за згодою суб'єкта такого авторського та (або) суміжного права, за виключенням специфічних випадків, коли таке використання можливе без згоди суб'єкта авторського та (або) суміжного права. Такі випадки і є так званими «виключеннями». Одним із таких виключень є можливість вільного відтворення творів у особистих цілях.
Частина друга статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закону) передбачає, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону.
Частина четверта статті 42 Закону визначає, що виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 затверджено розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
Вказаною постановою доручено Міністерству освіти і науки України розробити і затвердити порядок визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, та визначити після його затвердження такі уповноважені організації.
Міністерство освіти і науки України наказами від 21.05.2003 № 311 та від 25.07.2003 № 503 затвердило Порядок обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю та Порядок визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно.
Подібними до української є системи Франції та Нідерландів, однак ці системи мають відмінності від системи, чинної в Україні, що робить їх дієздатними. Зокрема особливостями системи у Франції є такі:
- Законом створена комісія з 24 членів, в т.ч. 12 є представниками організацій правовласників, 6 – представники виробників та імпортерів, 6 – представники організацій споживачів. Президент Франції, з правом голосу, представляє державу і «загальний інтерес». Рішення приймаються після переговорів, більшістю присутніх членів.
- Розмір справедливої компенсації визначається як результат консенсусу між сторонами, представленими у комісії.
- Схема та частки витрат на адміністрування системи та на винагороду правовласників, а також визначені законом.
- Система розподілу винагороди є прозорою – в будь-який момент учасники ринку можуть дізнатися про обсяги зборів і про суми винагород, які були розподілені між правовласниками.
Через судові спори в Німеччині та Іспанії системи збору винагороди за вільне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав є практично недієздатною.
Проаналізувавши нормативно-правові документи, чинні в Україні та дослідивши досвід країн Європейського Союзу з даного питання АПІТУ прийшла до висновку, що національна система збору винагороди за вільне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав є недосконалою порівняно з подібними системами передових у даному відношенні країн Європейського Союзу з наступних причин:
1. В Україні розмір відрахувань що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах встановлюється імперативно. Такий метод виключає можливість формування справедливої винагороди, оскільки не враховує думки ані виробників, ані імпортерів, що в свою чергу призводить до небажання сплачувати вказані відрахування.
2. Система звітності уповноважених організацій, які здійснюють збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, а також система нагляду за їх діяльністю є непрозорою. Сьогоднішня система не дає виробникам та імпортерам відповіді на питання: «Хто отримує винагороду? В якій кількості? Скільки використовується коштів на утримання уповноважених організацій?» тощо. Тобто для учасників ринку не є доступними звіти про кошти, отримані організаціями колективного управління, що сплачені імпортерами і виробниками обладнання і матеріальних носіїв, а також про обсяги винагороди суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав за відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
3. Відповідно до ч.4 ст.42 Закону, виплата винагороди здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім, зокрема, професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах. Наявність такої норми цілком логічне, але доведення того, що обладнання призначене саме для використання у професійній діяльності можливо лише в процесі проведення відповідних експертиз, оскільки ОКУ не приймають до уваги доводи імпортерів, що призводить до судових спорів.
4. Існуючі принципи управління системою зборів за вільне копіювання провокують розширення сірого ринку (коли імпорт товарів не декларується). У ряді випадків організація або фізична особа, яка ввозить в свою країну продукцію, що оподатковується, повинні самостійно повідомити ОКУ про такі операції, щоб ті нарахували до сплати належну компенсацію. Не дивно, що деякі імпортери вважають за краще цього не робити. Природно, сумлінні дистриб'ютори виявляються в нерівному положенні, а ОКУ недоотримають належні виплати.
В умовах Євроінтеграції логічно було би скористатися досвідом передових у даному відношенні країн Європейського Союзу.
Виходячи з вищевикладеного АПІТУ вважає:
1. Система відшкодувань за відтворення у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди є доцільною, використовується у світі та відповідає принципам захисту інтелектуальної власності.
2. В Україні створена та працює система відшкодувань, яка відповідає вказаним принципам, але є недосконалою за показниками:
- непрозорості збору відрахувань;
- непрозорості розподілу відшкодувань;
- відсутності консенсусу щодо справедливої винагороди;
- відсутності суспільного контролю за діяльністю організацій колективного управління.
3. В Україні сформовані та успішно діють галузеві асоціації виробників та імпортерів відповідного обладнання Ці галузеві асоціації мають структурний та кадровий потенціал для виконання консультативних та дорадчих функцій під час розробки відповідних законопроектів відповідальними установами.
* * *
- Щоб додати коментар, увійдіть